Поэтический сборник «Вальс на двоих» Автор поэтесса Зоя Арова г.Одесса

Поэтический сборник «Вальс на двоих» Автор поэтесса Зоя Арова г.Одесса

Дата публикации: 12-12-2011, 13:00

Україно моя.

Моя душа, мій быль, моя країно!

Я выльною тебе хочу відчути.

Та все, що можу я – з тобою бути,

Підтримати тебе в лиху годину.

Тримайся! Бо я поряд, я з тобою.

Так буде зараз, і завжди так буде.

Тебе хочу побачити новою –

Де люди дихають у повні груди.

В твоїх очах



В твоїх очах

Заря палає

Червоним сяйвом

В небесах.

В твоїх очах

Птахи співають,

Та бачу свій

Далекий шлях.

В твоїх очах

Я бачив море,

Зелені хвилі

На вітрах.

Але себе,

Себе ніколи

Не бачив я

В твоїх очах.

В твоїх очах

Живе надія,

Таємний біль,

Шалений жах.

І цілим світом

Я володію,

Побачив світ

В твоїх очах.

Ти відпусти

Мене благаю.

Я блудний син.

Я вільний птах.

Але себе,

Себе втрачая,

Зникаю знов

В твоїх очах.

Поранена птиця

Погасло світло у вікні –

Що тобі сниться?

Одна, дна на всій землі –

Поранена птиця.

Ти розкажи скоріш мені,

Чому не спиться,

Що в тебе ниє в глибині,

Поранена птиця.

Що очі добрії сумні,

Чому журиться?

Тобі і зорі не ясні,

Поранена птиця.

Хай все палає у вігні,

Біль землей мчиться,

Співай, співай у вишині –

Поранена птиця.

Навпаки.


Мені

Набридло це життя,

В мої

Уникни почуття:

Ти з ранку і до вечора навчаєш мене,

Як я повинна жити і робити,але

А я тебе не бачила

Не бачила, не бачила

І щоб ти не тлумачив про

Усі мої гріхи,

А я тебе не слухала,

Та затуляла вуха я,

А я тебе не слухала,

Робила навпаки, навпаки.

Завжди

Роблю без усталі,

А ти

Не дмеш і в ус собі

Розумна та вродлива я,

І не новина,

Що від життя візьму

Що забажаю сама.

С тобою

Не сперечаюся,

Мовчати

Я намагаюся,

Та тільки не гадай,

Що так весь час промине,

Та краще зрозумій,

Що ти втрачаєш мене.

Мы уходим.

Мы уходим, а что

После нас остаётся?

Только синее небо

И жёлтое солнце.

Только близких сердца,

Все от боли в рубцах.

И как света лучи,

Сквозь холодного ветра стенанья,

Нам вдогонку летят

Чьи-то воспоминанья,

Растворяясь средь тьмы

Миллионов, как мы.

Так поспешен уход-

Что же ангелы нас не хранили?

Словно там кто-то ждёт.

Мир которым дышали и жили

Забираем с собой —

Оставляя любовь.

Вальс для двох.

Я стучу в закрытую дверь,

Я стучу, стучу кулаком.

Пусть за ней невиданный зверь,

Я узнаю это потом.

А быть может за нею сад,

А быть может за нею дом,

И детишки бегут, бегут и галдят,

Я узнаю это потом.

Я стучу в закрытую дверь.

Я хочу пробить её лбом.

Пусть за нею сотня потерь,

Я узнаю это потом.

А быть может за ней мечта,

Что вчера лишь казалась сном.

А быть может, за нею нет ничерта,

Я узнаю это потом.

Я стучу в закрытую дверь.

Я хочу её отворить.

Что за ней – неведомо мне,

Только что-то должно там быть.

А быть может это любовь –

Ты несешь меня на руках.

А быть может – это лишь горькая боль,

Не уйти от неё никак.

Комментариев: 0

Печать

About the author

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *